Яндекс.Метрика
Блог >>
Книжковий огляд 11.10.17

Книжковий огляд 11.10.17

З самого початку хочу попередити відвідувачів цього блогу, що тих, які ведуть себе некоректно просто буду ігнорувати. Відповідати їм не буду – шкода витрачати на них час. Тих  же, хто залишить цікавий відгук – запрошую до розмови.

 

Про освіту.

 Я вже писав, що освіта повинна в корені змінитись. Сьогоднішня освіта не стільки вчить, скільки калічить дітей, як фізично, так і морально. А основне – така освіта забирає основне, що у людини є – час.  А це злочин, який не має ніякого оправдання.

Не можна заставляти вивчати і зазубрювати те, без чого можна обійтись. Якщо когось зацікавить те, що не вивчалось в школі чи вузі, то це можна вивчити самостійно. За кілька останніх тисячоліть людство накопичило масу знань. І ця маса зросла перш за все в останні роки. Учні і їх батьки скаржаться на перевантаження програм. Чому? Візьмемо біологію. Об’єм знань з біології за останні 50 років небачено зріс. Раніше у вузах на біологічних факультетах не вивчали і половини того, що зараз стараються «впхати» в бідні голови старшокласників. Чому так? Та дуже просто – за останні 50 років знання з біології виросли в 50 разів, а в учня залишилась все одна й таж голова. От вона і болить, коли у неї багато «напихають», бо вже буквально лопається від знань, часто не особливо потрібних.

Де ж вихід? А там де й вхід. Не треба перевантажувати голови зайвим. На вході треба поставити обмежувач. Зайві знання не повинні потрапляти в шкільну програму. І ні в якому разі не треба наказувати учнів за те, що вони знають на відмінно не всі предмети. Знати ВСЕ на відмінно просто НЕМОЖЛИВО. А якщо хтось має більший об’єм пам’яті і особливу цікавість до якогось предмету, що тоді? А дуже просто – для тих, хто хоче і може знати більше – факультативи. При чому не обов’язково на них все розжовувати. Вчитель факультативу може тільки спрямовувати учня: назвати сайт в Інтернеті або книжку чи автора, а дальше учень вивчає вже сам, причому не задля оцінки, а задля цікавості, задля знань.

 

Не обов’язково щоб усі вивчали теорії. Головне, щоб учень знайшов у школі те, що його цікавить, а вчитель, школа допомогли йому в цьому. Ну наприклад, хтось любить грати на гітарі. Було б добре щоб вчитель музики йому допоміг, спрямував. І нічого, якщо з того хлопця не вийде Елвіс Престлі, зате якийсь час захоплення гітарою принесе молодій людині задоволення, певну мету. Може з часом він захопиться танцями – це прекрасний привід для хлопця зблизитись з дівчиною. А чи комусь в голову приходила грішна думка звільнити з уроків фізкультури учнів, які займаються танцями. А між іншим, заняття танцями приносить не тільки задоволення і деколи славу, а й зміцнює здоров’я, робить правильною поставу, дисциплінує. Чи хтось знає випадки, щоб у шкільні роки учні помирали під час танців або хорового співу, а от під час уроків фізкультури, на жаль, траплялось. Якби на то моя воля, то я б замінив уроки фізкультури на уроки танців, а заняття фізкультурою, гімнастикою, футболом поставив як факультатив: хто може й хоче – нехай займається скільки завгодно.

 

До чого я веду. А до  того, що до всього треба готуватись. Перш за все готувати кадри вчителів хореографії, хорового співу і т.д. А насамперед треба підготувати ../..паперові – краще на електронних носіях. А перш за все – треба розпочати ОБГОВОРЕННЯ цієї проблеми в різних колах: і серед фахівців, і серед батьків, і серед учнів.

 

Тепер повернемося до ОБОВ’ЯЗКОВОЇ шкільної програми. Перш за все учні ОБОВ’ЯЗКОВО повинні навчитись читати, писати і рахувати. Чому обов’язково – писати й рахувати? Є ж смартфон. Він і писати вміє, і рахувати. Так. Але бувають у житті прикрі випадки, коли пропадає електрика. І вся електроніка за кілька днів завмирає. Що тоді? А тоді якраз і пригодяться знання таблички множення. Та й взагалі в більшості випадків порахувати усно можна швидше. І ще: мінімум грамотності вкрай необхідний. Дуже давно працювала зі мною конструктором випускниця Ленінградського авіаційного інституту. Вона розрахувалась і виїхала в інше місто. І раптом їй знадобились якісь документи. Вона написала листа. Просила щоб колишні колеги по роботі зробили копії і вислали їй. Яким же було наше здивування, коли ми побачили лист на дві сторінки який складався з одного речення і не мав ніяких розділових знаків. Це здавалось неймовірним – людина закінчила Ленінградський авіаційний інститут!

 

Тепер ще раз повернуся до літератури. Я вже писав: у школі вивчають ТІЛЬКИ ХУДОЖНЮ. Чому? Є ж іще прикладна. Чому її не вивчають? Невже знати її менш важливо? Думаю навпаки – співвідношення повинно бути хоча б 50/50.

 

Тепер візьмемо художню літературу, точніше співвідношення української і світової літератури. Я вважаю себе патріотом України. Але разом з тим, я знаю, що на світі є багато інших літератур. Взяти хоча б європейські: англійську, французьку, німецьку, італійську, іспанську, грецьку (і давньогрецьку), шведську, норвезьку, фінляндську і т.д. А також і американську (США), бразильську, арабську, індійську, японську, китайську, австралійську і інші літератури світу. Які ми б не були патріоти, ми не можемо не визнати, що то теж великі літератури. І зовсім несправедливо і нелогічно сотню світових літератур стискати в один підручник і ставити на шальки терезів навпроти української. Потрібно значно скоротити курс української і значно розширити курс світової літератури. Наша рідна українська література від цього тільки виграє – нею почнуть цікавитись.

 

Ще одна проблема. Зараз стільки розвелося тих, хто пише, що їх скоро буде більше як тих хто читає. А ми все заставляємо учнів ВЧИТИ, причому мало не на пам’ять те що писалось в 18, 19 і в 20-му століттях, а до 21-го століття практично не доходимо. Хоч здавалося б всіх хвилюють проблеми СУЧАСНОСТІ в більшій мірі ніж проблеми минувшини. Літературу 21- століття треба включити в шкільну програму і вона повинна займати по об’єму 60-70 відсотків. Бачу обурені лиця філологів. Вони не розуміють, що вони обстоюють вчорашній день, а треба жити сьогоднішнім і заглядати в день завтрашній (фантастика).

 

Перейдемо до історії, і України, і всесвітньої. Як правило автори підручників історії соромляться заглядати далі як Єгипет, Шумер і Акад. Виняток становить первісний лад кроманьйонців. Неандертальцям і різним пітекантропам відводиться кілька абзаців. А між тим Інтернет повний тем, які наші «великі» вчені сором’язливо  замовчують. Для користувачів Інтернету не секрет, що ще до нашої цивілізації, яка пішла від кроманьйонців були ще й інші. Земля періодично переживала глобальні катастрофи і може і нашу цивілізацію чекає те ж. І замовчування цих фактів навряд чи врятує нашу цивілізацію від катаклізмів, а скоріше навпаки. Потрібно ввести у школі, бодай факультативно, вивчення інших глобальних цивілізацій. Щоб дати учням хоча б адреси сайтів, де вони можуть хоть щось почути з таємничого для нас і привідкрити завісу невідомості. Їм самим вирішувати – що істина, а що вимисел.

 

Як же втиснути все це в голови наших бідних діток так щоб вони від науки не постраждали. Дуже просто. Не будемо радикально міняти дошкільну і початкову освіту. Єдине, що треба ввести диференціацію: хто хоче, той навчається, хто не хоче – той грається. Не секрет, що деякі дітки вчаться читати у три роки, а то й раніше, а деякі – в шість років, а то й пізніше. Тільки не треба робити це через силу. Хтось має здібності до читання і рахунків, а хтось – до мовлення і танців. Кожному своє. І хай діти самі вибирають, не батьки. А батьки, вихователі і вчителі хай тільки підказують, спрямовують, допомагають. Це складніше ніж стригти всіх під одну гребінку? Безумовно! Ала тільки так ми зможемо отримати майбутніх митців, спортсменів, винахідників і бізнесменів (я не маю на увазі злодіїв у законі).

 

Коли учні переходять у середні класи починається більш серйозне і самостійне навчання. Але це не означає, що навчання повинно стати виснажливе. Всі вчаться, але кожен в міру своїх сил, кожен розвиває свої здібності. А якщо здібностей немає та й сил також? Такого не буває Всі діти здібні, тільки кожен по своєму. Один може рзв’язувати складні задачі з біології і фізики, другий може пірнати на кілька хвилин під воду, третій вже у школі може добре водити машину, четвертий – перший бігун на всю школу і т.д. До кожного треба знайти свій ключик, який розкриє його таланти. А вчителеві ще треба мати талант, щоб знайти той ключик.

Яндекс.Метрика